Ахієзер (Чистюхіна) Неоніла

Родина Чистюхіних жила в м. Одеса. Напередодні війни Неонілі, єдиній дочці Миколи Макаровича та Олени Кирилівни, виповнилося 19 років.

Наприкінці жовтня 1941 р., в уже окупованому місті, Неоніла розповіла батькам про випадкову зустріч зі знайомим – Костянтином Ахієзером. Призваний в армію в перші дні війни, він майже відразу потрапив у полон, втік і довго добирався до м. Одеса, де сподівався застати рідних. Від Неоніли – дізнався про їхню загибель, почув страшні подробиці про переслідування одеських євреїв від перших днів окупації.

Розуміючи, що колишній полонений не виживе самотужки, Неоніла запропонувала йому прихисток у помешканні своєї родини. Протягом року Костянтин потайки жив у маленькій комунальній квартирі Чистюхіних, де на ризик наражалися не тільки він сам та господарі, а й сусіди, які, на щастя, виявилися порядними людьми. Хтось співчував утікачеві й допомагав його рятівникам, хтось вдавав, ніби не помічає, що діється. Хай там як, а всі прокидались у постійному страху, що новий день виявиться останнім. Коли Неонілі випала нагода придбати для свого підопічного підробний документ на українське прізвище, вона не завагалася.

Пізніше – з допомогою знайомого переправила Костянтина до м. Котовськ (нині – Подільськ), де його ніхто не знав і де він, знявши кімнату, влаштувався на роботу. Неоніла відвідувала його і як могла підтримувала. Згодом вони стали членами місцевого підпілля й виконували доручення партизанів.

У березні 1944 р. до м. Котовськ, а місяць потому й до м. Одеса ввійшла Червона армія. Костянтин Ахієзер повернувся в рідне місто й невдовзі одружився зі своєю рятівницею. Вони щасливо прожили 54 роки до смерті Неоніли Миколаївни в 1996 р.

2 липня 2000 р. Яд Вашем удостоїв Неонілу Ахієзер (Чистюхіну) почесного звання «Праведник народів світу».